Частина друга. РОЗДІЛИ 36-75
ЗМІСТ:
РОЗКАЯННЯ ГРІШНИЦІ ПЕРЕД ІСУСОМ У ГАЛІЛЕЇ (36)ПРИТЧА ПРО СІЯЧА І ЗЕРНА (37)ПРИТЧА ПРО ЦАРСТВО НЕБЕСНЕ (38)
ІСУС ПРИБОРКУЄ ШТОРМ У ГАЛІЛЕЙСЬКОМУ МОРІ (39)
ВОСКРЕСІННЯ ДОЧКИ ІАЇРА В КАПЕРНАУМІ (40
ІСУС ГОДУЄ П’ЯТЬМА ХЛІБИНАМИ П’ЯТЬ ТИСЯЧ ЧОЛОВІК (41)
СИН БОЖИЙ ЙДЕ ПО ХВИЛЯМ ГАЛІЛЕЙСЬКОГО МОРЯ (42)
ПРО ЗАСАДИ ЦЕРКВИ, ХЛІБ ЖИТТЯ ТА КРОВ (43)
ПЕРЕВТІЛЕННЯ ІСУСА НА ГОРІ ФАВОР (44)
ІСУС НАВЧАЄ ПРО ЛЮБОВ ДО ДІТЕЙ (45)
ПРИТЧА ПРО ЗЛОГО РАБА (46)
ПРИТЧА ПРО МИЛОСЕРДНОГО САМАРЯНИНА (47)
ІСУС – ДОБРИЙ ВЧИТЕЛЬ (48)
СИН БОЖИЙ В ГОСТЯХ У МАРФИ ТА МАРІЇ (49)
ПРИТЧА ПРО БОЖЕВІЛЬНОГО БАГАТІЯ (50)
ПРИТЧА ПРО ОЛІГАРХА ТА БІДНОГО ЛАЗАРЯ (51)
ПРИТЧА ПРО ЗАГУБЛЕНУ ВІВЦЮ (52)
НАПУТНЄ СЛОВО СЕМИДЕСЯТИ УЧНЯМ (53)
ПРИТЧА ПРО БЛУДНОГО СИНА (54)
ВОСКРЕСІННЯ ЛАЗАРЯ У ВІФАНІЇ (55)
ЗЦІЛЕННЯ ДЕСЯТИ ХВОРИХ НА ПРОКАЗУ (56)
ЗЦІЛЕННЯ СЛІПОГО ВАРТІМЕЯ (57)
ЗМОВА ПРОТИ ІСУСА (58)
ВЕЧЕРЯ У ВІФАНІЇ (59)
УРОЧИСТИЙ ВХІД СИНА БОЖОГО В ЄРУСАЛИМ (60)
ІСУС ВИГАНЯЄ З ХРАМУ ТОРГАШІВ (61)
ІСУС ОПЛАКУЄ ЄРУСАЛИМ (62)
ДВА НАЙБІЛЬШИХ ЗАПОВІТИ СИНА БОЖОГО (63)
ІСУС ПРОРОКУЄ МАЙБУТНЄ ЛЮДСТВА (64)
ОСТАННЯ ВЕЧЕРЯ З УЧНЯМИ (65)
МОЛИТВА СИНА БОЖОГО ДО БАТЬКА (66)
АРЕШТ ІСУСА (67)
НЕПРАВЕДНИЙ СУД (68)
ОСТАННІЙ ШЛЯХ ІСУСА (69)
ГОЛГОФА (70)
ПОХОВАННЯ ІСУСА (71)
ВОСКРЕСІННЯ ХРИСТОВЕ (72)
СИН БОЖИЙ ЖИВИЙ (73)
ВОЗНЕСІННЯ (74)
СЛАВА БОГУ (75)
РОЗКАЯННЯ ГРІШНИЦІ ПЕРЕД ІСУСОМ У ГАЛІЛЕЇ (36)Втомився від тривалої дороги,
Приліг Ісус на ковдру відпочити.
А жінка мила й цілувала ноги.
Бажала всі гріхи Христу відкрити.
А фарисей зловісний нарікає:
- Коли б Він знав про грішницю оцю!
Та всі гріхи Ісус ураз прощає!
А дівчина подяки шле Отцю!
ПРИТЧА ПРО СІЯЧА І ЗЕРНА (37)
Сіяч на поле вийшов засівати.
Зернинок трохи впало на дорогу.
Пташки зернинки почали клювати.
Наїстися досхочу мали змогу.
А деякі зернини на камінні
(Де трішечки було землі) – зросли.
Та лиш прігріли промені весінні -
Загинули зернини, не зійшли.
А інші в травах буйних опинились.
Їх заглушили раптом бур’яни.
Хороші колоски в землі вродились.
Врожаїлись щедротами лани.
Сіяч відмінне Слово засіває!
Коли ж не в землю падає воно –
Його нечистий зразу забирає!
Хороше Слово – Добре є зерно!
То ж на родючім грунті – зійдуть сходи
Прекрасні й пишні, щедрі та рясні!
Хай висновки із цього кожен робить -
Досягнення чекатимуть значні!
ПРИТЧА ПРО ЦАРСТВО НЕБЕСНЕ (38)
Небесне Царство схоже на людину,
Яка садила дивні всі плоди!
Та злісний ворог у нічну годину
Будяк поміж плодами посадив.
Підріс врожай і будяки зростали.
А люди до господаря прийшли.
І щирим серцем в нього запитали: -
То як же будяки страшні зійшли?
Не поспішайте! Хай врожай прилине!
Тоді усі зірвете будяки!
Хай у вогні цей пустоцвіт загине!
Ну а зерно зберете у токи.
Подібне Царство до зерна гірчиці,
Воно найменше із усіх зернин.
Та як зросте – до нього линуть птиці!
Луна тоді співочий передзвін!
Подібне Царство схованому скарбу,
Який господар в полі відшукав.
Тоді продасть усе, що тільки варте.
Усе, що тільки в полі наздибав.
Подібне Царство шукачу перлини,
Який продасть усе своє майно,
Щоб викупить перлинову зернину,
Яка п’янить, мов молоде вино!
Ще Царство схоже на рибальські сіті,
Які зловили рибу у човни.
Хорошу рибу – відібрали їсти!
Погану – покидали в бур’яни!
Такий кінець і Світ увесь чекає!
І Ангели – злостивих відберуть!
Тортури кожен з грішників зазнає!
Вогонь та сльози всі вони знайдуть!
ІСУС ПРИБОРКУЄ ШТОРМ У ГАЛІЛЕЙСЬКОМУ МОРІ (39)
У лагідному сні Ісус дрімає.
А човен тихо по воді пливе.
Та раптом, море шторм стрімкий здіймає
І ураган вітрюгами реве!
Шалені хвилі човен заливають.
Зі страхом учні збуджують Христа.
Спасіння у Ісуса всі прохають.
В ту ж мить, Ісус наказ дає вітрам,
Щоб море припинило вирувати,
Покинуло водою шматувать!
Відразу шторм мерщій стає стихати
І тиша починає панувать!
І віра учнів у Христа зміцніла,
Бо сумнів в душах іноді витав!
Над морем постать Посланця яскріла -
ВОСКРЕСІННЯ ДОЧКИ ІАЇРА В КАПЕРНАУМІ (40)
Тяжке спіткало горе Іаїра -
Начальника міської синагоги.
Примара чатувала смерті-звіра,
Над донькою лунає дзвін тривоги!
Прохає щиро Іаїр Ісуса,
Щоб доню рідне чадо врятував!
- Лихої смерті донечки боюся, -.
До дівчини Ісус мерщій рушав.
А за Ісусом гурт ходив невпинний
Бо ж, силою Ісус навкруг сіяв!
До одягу торкнулася уклінно
Бабуся в мить, коли Христос зціляв.
Від кровотечі довго вже страждала,
Чекала допомоги від Христа.
Здоровою одразу жінка стала!
Звершилася нарешті ця мета!
Та Неба Син відчув, що силу втратив.
Спитав: - Чи не чіпав Його ніхто?
Він жінку вдячну й зцілену побачив.
Хто віру має – не загине той!
А Іаїру люди сповістили,
Що дочка вже померла, не живе!
Немилі сльози очі батька вкрили
І плин життя у розпачі пливе!
Зайшовши в хату, Божий Син побачив –
Як гірко плачуть рідні над дівчам!
Він жити нині дівчині призначив!
Життя посланець дівчину стрічав!
І дівчина одразу з ліжка встала,
До родичів здоровою пішла!
І вся рідня Ісуса привітала,
Бо радість до будинку увійшла!
ІСУС ГОДУЄ П’ЯТЬМА ХЛІБИНАМИ П’ЯТЬ ТИСЯЧ ЧОЛОВІК (41)
Христос з своїми учнями сидів.
Народ до Сина Неба підступає.
Він на безмежний натовп очі звів
І в учня щиро Він тоді питає:
- Де хліба стільки нам тепер дістати,
Щоб всіх людей оцих нагодувати?
Тут хлопчик став до учнів підступати,
П’ять риб та п’ять хлібин почав давати.
Ісус узяв і рибу і хлібини,
Та з учнями почав усім давати.
Не було тут голодної людини,
Усіх сповна змогли нагодувати!
І кожен, хто це Диво Боже бачив,Із радістю у серці говорив:
- Це нас тепер самий Христос віддячив
І кожен Диво Боже вдячно їв!
СИН БОЖИЙ ЙДЕ ПО ХВИЛЯМ ГАЛІЛЕЙСЬКОГО МОРЯ (42)
Ісус звелів сідати учням в човен,
Бо море треба нині подолати.
Піднявся шторм і буревій над морем,
І човен хвилі почали кидати!
Завершив Божий Син свою Молитву
І до човна по хвилях поспішив!
І в Сяєві Божественного Світла,
Він учням власним щиро говорив:
- Хай вас Моє ходіння не лякає,
Бо Батько Сили дав – усе робити!
Хай Дзвін Священний Господа лунає,
Щоб ми у щасті мусили прожити!
ПРО ЗАСАДИ ЦЕРКВИ, ХЛІБ ЖИТТЯ ТА КРОВ (43)
У учнів Божий Син мерщій питає:
- А ким мене всі люди називають?
- Один Тебе Пророком величає,
А інші Іоаном прозивають!
- А ким Мене насправді нарекли ви?
Петро говорить: - Ти наш Божий Син!
Хоча навколо ллють життєві зливи,
Та лиш Тобі б’ємо земний уклін!
- Благословен Петро у слові цьому
Дав Істину Тобі цю Батько Мій!
Несіть Хреста ви по життю земному,
Щоб не зійти на стежечці Святій!
Вам треба душі темні рятувати,
Щоб Царство Неба Дивне не втрачати!
Прилине час і прийде Людський Син!
Судить за всі діяння буде Він!
Старійшини почнуть мене судити!
В Єрусалимі буду я убитий!
Пророцтво маю Батькове Небесне,
Що в третій день, по смерті - Я Воскресну!
Є серед вас такі, що за життя –
Моє побачать в Царство Відбуття!
Я – Хліб Життя і хто Його вживає -
Ніколи більше горя не зазнає!
Бо, Хліб, який даю – То плоть Моя!
Віддам її за цілий Всесвіт Я!
Якщо ви Плоть не будете вживати -
Життя тоді почнете ви втрачати!
Хто Кров Мою і Плоть Мою вживає -
Того Життя Небес в Раю чекає!
Бо Плоть Моя – Харчі! А Кров – Напій!
Хто їх вживає – завжди любий Мій !
ПЕРЕВТІЛЕННЯ ІСУСА НА ГОРІ ФАВОР (44)
Ісус повів у гори Іоана
І ще покликав Якова й Петра.
Враз, над Ісусом виникло Сіяння!
Христос, здавалось, в Небеса злітав!
У величі небаченої слави
З’явилися Мойсей та Ілія!
Мов сонце вогнелике, всі сіяли!
Яскрілася здивована земля!
Мойсей та Ілія вели розмову
Про те, який Його чекає путь,
Як вчинять над Ісусом смертну змову
І на Хресті неправедно розтнуть!
Світився простір Неба незрівняний!
А Голос з Неба ніжно говорив:
- Це Син Благословенний Мій коханий!
За Ним ідіть, Куди б він не повів!
Навколішки всі учні повставали
І страх їх серце й душу оповив!
Вуста Ісуса тихо промовляли:
- Не бійтеся !-. І всіх на ноги звів.
Тоді навколо учні споглядали….
Побачили - Ісус один стояв.
Коли з гори униз вони рушали,
Прохав Ісус:- щоб кожен з них мовчав.
ІСУС НАВЧАЄ ПРО ЛЮБОВ ДО ДІТЕЙ (45)
В Ісуса вірні учні запитали:
- У Царство Неба в кого світлий шлях?
А поруч дітлахи веселі грали.
Ісус подав рукою дітям знак.
Дитятко підійшло гарне й привітне.
Ісус його до Себе пригорнув:
- Коли б ви всі завжди , були, як діти –
То Царство кожен з вас тоді б здобув!
Любіть дітей і їх не покидайте!
Виховуйте в Любові, без гріхів!
І вірою їх душі напувайте!
Їх стежку омине злоба віків!
ПРИТЧА ПРО ЗЛОГО РАБА (46)
Один з царів раба мав покарати,Бо той йому давно заборгував.
Хотів його майно й дітей продати.
А раб був бідний і грошей не мав.
Навколішки впав раб той перед троном.
Прохав, благав помилувать його.
Простити борг слізьми царя умовив.
І цар простив борги раба свого.
А раб, коли на волі опинився,
До друга-боржника свого пішов.
І вимагав, щоб той добром ділився,
Бо час розплати за борги прийшов.
Прохав боржник у друга почекати.
Та той вже навіть слухать не бажав.
І посадив товариша за грати,
За те, що борг той вчасно не віддав.
Розповіли царю про цю подію.
Цар наказав схопить мерщій раба.
І припинив злостиву цю затію.
Нечесною була злоба раба.
ПРИТЧА ПРО МИЛОСЕРДНОГО САМАРЯНИНА (47)
Один служитель у Христа питає:- Як Царство Неба чесно заслужити?
Ісус тоді йому відповідає:
- Потрібно щиро ближнього любити!
- А як мені слова ці зрозуміти?
Ісус тут притчу мудру розповів:
- Як чоловік поранений , побитий,
Під деревом знесилений сидів…
Пройшов священик поруч, геть байдужий,
Левіт байдуже також прошмигнув…
А самарянин став: - Що сталось , друже?
Нагодував, помив і одягнув.
То хто ж із трьох до ближнього був щирим?
Хто милостиню ближньому подав!
Добру й Любові треба бути вірним!
Син Божий своїм вірним наказав !
ІСУС – ДОБРИЙ ВЧИТЕЛЬ (48)
-Я правильно та вірно вам кажу,
Що двері вівцям мирно відкриваю!
Я добрий та священний шлях вкажу!
Я від вовків жорстоких захищаю!
Мої - Мене пізнають! Я – Своїх!
І Батько Мене знає й захищає!
Лиш тих – хто по дорогах йде святих,
Господь у Царстві Неба привітає!
СИН БОЖИЙ В ГОСТЯХ У МАРФИ ТА МАРІЇ (49)
Ісус зайшов в будинок відпочити.Марія слухала слова Христа.
А Марфа готувалась стіл накрити.
Промовили із докором вуста:
- Христос! Невже потреби в тім немає,
Що кинула сестра мені служить?!
Скажи, нехай мені допомагає,
Нехай без справи нині не сидить!
- О Марфо! Марфо! Ти тепер в турботі!
Хто мудрість в серці спраглому здійме?
Благу Марія обрала роботу,
Яку в сестри ніхто не відійме!
ПРИТЧА ПРО БОЖЕВІЛЬНОГО БАГАТІЯ (50)
Промовив притчу Божий Син народу:- Багатством не забруднюйте життя!
Чекайте на Небесну Нагороду
І скромністю наповнюйте Буття!
В багатія врожай значний вродив.
Задумав збудувать нові токи.
Душею й тілом багатій зрадів,
Бо ломиться комора від муки!
Господь питає: - Що ж ти, Божевільний!
Як ти помреш, з собою що візьмеш?
Від всіх скарбів залишишся ти вільний!
І що з скарбів з собою забереш?
То ж, не шукайте – що вам їсти й пити,
І не турбуйтесь все оце знайти!
Бо Батько знає : що усім робити!
Потрібно в Царство Неба увійти!
ПРИТЧА ПРО ОЛІГАРХА ТА БІДНОГО ЛАЗАРЯ (51)
Палац розкішний яствами вирує.
Щодня бали, веселощі, прийоми.
На сходах Лазар жебрає, бідує.
Хворобами та бідністю відомий.
Бувало, подають йому помиї,
Та він радіє і отим живе.
І хоч вмирає бідний Лазар нині,
Однак Душа у Божий Рай пливе!
В той час, і олігарх якраз вмирає.
Важкі пекельні муки заслужив!
До Авраама щиро закликає:
- Дозволь, вуста щоб Лазар окропив!
Та Авраам йому відповідає:
- Ти вдосталь за життя і їв і пив!
А Лазар бідний розкоші не знає.
То ж, Рай Небес, терпінням заслужив!
Лежить між вами прірва нездоланна.
Її нікому в світі не пройти!
І хоч потреба в тому незрівнянна,
Цю прірву неможливо перейти!
ПРИТЧА ПРО ЗАГУБЛЕНУ ВІВЦЮ (52)
Коли чабан пасе свої отари,
Й загубиться одна лише вівця,
То не чекає незначної кари,
Шукає аж до самозабуття!
Коли знайдуть вівцю оту в пустелі,
Радіють і показують усім!
Тоді співають бубни та свірелі,
Що не пропала в грішнім світі цім!
Отак, і Небеса радіти будуть
Розкаяному грішнику тоді!
А праведних немало всіх забудуть,
В яких нема в розкаянні нужди!
НАПУТНЄ СЛОВО СЕМИДЕСЯТИ УЧНЯМ (53)
Міста і села у гріхах втонули!
То ж грішні душі треба рятувати!
У Сина Бога гідні учні були!
На проповідь їх треба направляти.
- Жнива прийшли! Та трударів замало!
Потрібно вам багато працювати
Господаря благайте ви немало ,
Щоб трударів почав він надсилати!
Як вівцям, що оточені вовками,
Вам доведеться шлях свій торувати!
Не треба із собою брати краму.
І на дорозі будь-кого вітати.
Нічого не беріть у путь з собою.
Завжди вітайте: - Мир у хаті цій!
Людей оберігайте від двобою,
Щоб зла не стало на шляху святім!
Що пропонують, ті харчі й вживайте.
І не соромтесь будь-яких осель.
І хворих, що зустрінуться, зціляйте.
Цурайтеся неправедних земель!
Хто голос ваш із радістю сприймає,
Той слухати почне тоді й Мене!
А хто послухать вас не забажає,
Того Моя зневага не мине!
Я маю Батька Вічні Заповіти!
Мене Він знає! Батька знаю Я!
Благословенні очі ви відкрийте!
Побачене – не бачила Земля!
ПРИТЧА ПРО БЛУДНОГО СИНА (54)
Коли сини у батька підросли,Маєток він між ними поділив.
По різному вони життя своє пройшли.
Молодший все багатство розпустив.
Пішов він в найми свині випасати,
У голоді та бідності служив.
Та й вирішив додому повертати,
Хоча провину в батька заслужив.
Побачив батько сина, що вертався.
Підбіг, зустрів і вмить поцілував.
-О батьку! Я в гріхах тяжких купався!
Негідним назви твого сина став!
Повернення святкує батько сина.
Бо син був мертвим! А тепер ожив!
Настала в батька знов щаслива днина!
Бо син із батьком рідним знову жив!
А старший син образився на батька:
- Я стільки років праведно служив!
Та ти не дав ніколи й козенятка,
Щоб своїх друзів в свято пригостив !
- Щодня ти був зі мною, любий сину,
А брат був мертвий, та тепер ожив!
Радій та веселися сину нині -
Що відшукався брат, який блудив!
ВОСКРЕСІННЯ ЛАЗАРЯ У ВІФАНІЇ (55)
Марію й Марфу горе вмить спіткало,Бо Лазар-брат раптово захворів!
Ісусу сестри звістку посилали,
Щоб Він від згуби Лазаря зцілив!
Віфанія Ісуса зустрічала
В скорботі, адже Лазар вже помер!
Та Марфа Сину Бога так казала:
- Я вірю, допоможеш Ти тепер!
В печеру Божий Син тоді заходить,
Де Лазар день четвертий спочивав.
Ісус у Небо очі свої зводить
І так у Небо дивлячись, сказав:
- Я вдячний Батьку, що мене почув Ти!
Я знаю, чуєш Ти завжди Мене!
Бажаю, щоб змогли усі відчути,
Що саме , Отче, Ти післав Мене!
В ту ж мить, Ісус враз голосно промовив:
- Покинь печеру, Лазаре, і йди!
Воскреснув Лазар і пішов здоровим!
Зміцніла Віра в Бога назавжди! 
ЗЦІЛЕННЯ ДЕСЯТИ ХВОРИХ НА ПРОКАЗУ (56)
Звернулись десять хворих на проказу.Христос страшну проказу відігнав.
До церкви наказав іти відразу.
Та лиш один молитву прочитав.
Ісусе Милостивий та Всесильний!
Ти допоможеш у тривожні миті!
Та кожен має бути шанобливий!
Ми Господа покликані любити!
ЗЦІЛЕННЯ СЛІПОГО ВАРТІМЕЯ (57)
Шле Вартімей Йому палкий уклін!
Він щиро до Ісуса закликає:
- Щасливий я, що поруч Божий Син!
До Вартімея Божий Син підходить:
- Велика віра в тебе в серці є!
І очі Вартімей у небо зводить:
- Благословенне Вчення все Твоє!
ЗМОВА ПРОТИ ІСУСА (58)
Зібрались фарисеї на нараду.
В Єрусалимі нині не спокійно!
Потрібно дать правителю пораду,
Що їм робити з Сином Божим нині?
Він чудесами всіх людей дивує!
Прихильники зростають кожен день!
Коли у Римі кесар це почує,
Вояк пришлють з мечами та вогнем!
То ж, рішення одне:- Ісуса вбити!
Наказ дали:- Ісуса розшукати!
Про розшуки усім оголосити!
Негайно Сина Неба покарати!
Ісуса повідомили про змову.
У Єфраїм Він з учнями пішов.
Та Свято Пасхи наближалось знову
І Судний Час в Єрусалим Прийшов!
ВЕЧЕРЯ У ВІФАНІЇ (59)
Віфанія Ісуса зустрічала,Де Лазар жив, якого Воскресив!
Вечерю Марфа щиро подавала.
А Лазар із Христом тепер сидів.
Марія ж миром Сина Божого змастила.
Скорботно очі плакали палкі!
А ноги вмить Йому волоссям змила
І пахощі рознеслися п’янкі!
УРОЧИСТИЙ ВХІД СИНА БОЖОГО В ЄРУСАЛИМ (60)
Над вічним містом Небо пломеніє!
Вирує в святі весь Єрусалим!
І Свято нині радісно яскріє!
Бо ж, прибуває Божий Син – Самий!
Посланця місто обране стрічає!
Так Батько Сину Божому звелів!
Народ Ісуса гучно величає:
- Царя славімо на Віки Віків!
Віслюк іде врочисто, але мирно.
На ньому тихо Божий Син сидить.
Вирує радість у людей незмірна!
Осана! Кожен голосно кричить.
І Гілки пальми шлях Святий вкривали. Народ Ісуса радісно вітав!
Хто це такий? - невігласи питали.
Ісус! Пророк! - народ відповідав!
ІСУС ВИГАНЯЄ З ХРАМУ ТОРГАШІВ (61)
У Божий Храм Ісус мерщій пішов
І вигнав торгашів та покупців!
- В Будинок Батька Неба Я прийшов!
Не може бути в Храмі торгашів!
ІСУС ОПЛАКУЄ ЄРУСАЛИМ (62)
Величне місто Сину Божому відкрилось!
О, скільки проминуло тут віків!
І скільки йому бачити судилось!
Великий храм Святині та гріхів!
Єрусалим ! Тебе чекає кара,
За зречення усі та за гріхи!
Розплати бродить грізна зла примара!
Загинуть і батьки, і дітлахи!
Тебе понищать, спопелять, зруйнують!
Бо Ти, Відвідин Віщих не пізнав!
І Долю твою вічну всю зґвалтують,
Бо шлях свій у неправді торував!
Покаятись завчасно закликали.
А Ти – Пророків гнівно катував!
Тебе від пекла вчасно рятували,
А ти злобою душі напував!
Пустеля твої надра засипає!
Відродження прийде - коли народ
На повен голос щиро привітає:
- Благословен Великий наш Господь!
ДВА НАЙБІЛЬШИХ ЗАПОВІТИ СИНА БОЖОГО (63)
В Ісуса фарисеї запитали:
- Який Найбільший Божий Заповіт?
- Щоб у Любові Господа приймали! (1)
Любов’ю Освятили Цілий Світ! (2)
І щоб у серці цю Любов носили,
В Душі і Тілі, Розумі людськім!
Щоб всіх людей цим Істинам навчили,
Як Заповітам слідувать Святим!
ІСУС ПРОРОКУЄ МАЙБУТНЄ ЛЮДСТВА (64)
Вітають учні Вчителя свого.
Ісус Майбутнє Людства пророкує:
- Віщатимуть від Імені Мого!
Військові Дзвони світ увесь почує!
То ж, не лякайтесь – все це має буть!
Народ піде війною на народ!
Прилинуть дні і голоду і скрут,
І землетрусів гнівних, і незгод!
І стануть вірні всі мої гонимі!
Знущатись будуть, страчувать й карати!
Поширяться хвороби невловимі!
Розпуста у спокусах буде грати!
Брехливі розшукаються пророки,
Бо беззаконня підлі злі прийдуть!
Ненависті бурхливі й злі потоки
Любов прекрасну, світлу всю знесуть!
І Благовіст Євангельський по світу
І всім народам по землі пройде!
Скорбота досягне свого зеніту!
Кінець останній світові прийде!!!
І згасне Сонце! Місяць потьм’яніє!
І зорі зникнуть, Небеса впадуть!
Людського Сина Світло заяскріє!
І сльози племена земні проллють!
І будуть плакать праведні та грішні!
А Син Людський гряде у Небесах!
Сіятиме у Славі й Силі вічній!
І Слава Його житиме в віках!
Не відає ніхто про ту хвилину -
Коли кінець розплати час прийде!
Один лиш Батько знає про годину -
Коли Небесний Божий Суд гряде!
ОСТАННЯ ВЕЧЕРЯ З УЧНЯМИ (65)
Ця трапеза із учнями Своїми.
Дванадцять їх Апостолів Святих.
Іуда лиш, з очима хитро-злими,
У змові передбачливій притих.
- Бажав Я Пасху з вами споживати,
Аж поки муки всі тяжкі прийму!
Та вже її не стану Я вживати,
Аж доки в Царство Боже не здіймусь!
Почав шматочки хліба подавати:
- Моє це Тіло, що за вас віддам!
У згадку треба Хліб цей споживати!
І ще вам чашу із вином подам!
То ж Чаша ця – є Новим Заповітом
У Моїй Крові, що за вас проллю!
Та сумом я великим оповитий,
Що з зрадником Вино Святе я п’ю!-
І став Він учням ноги умивати.
- Хай прикладом хорошим це стає.
Рабу за пана більшим не ставати
І переваг ніхто не дістає!
Та враз, Христос на хвильку засмутився:
- Oдин з вас, зрадить Вчителя Свого!
- Кому ж цей шлях невірності судився?
- Хто з’їсть скоринку буханця Мого!
І дав Іуді Божий Син скоринку:
- Іди мерщій та справи всі зверши !
Іуда втік з вечері в ту ж хвилинку,
До змовників негайно поспішив!
А Божий Син до учнів промовляє:
- Прославився тепер і Син Людський!
І Бог у Ньому нині прославляє
І Бог Його прославить у Собі!
О діти! Вже не довго бути з вами!
Я Заповіт усім Новий даю -
Щоб по Любові ви життя звіряли!
Я всю Любов вам щиро віддаю!
І учнями Моїми вас пізнають,
Коли Любов між вами буде жить!
Одне одного всі любити мають!
І кожного повинні ви любить!
МОЛИТВА СИНА БОЖОГО ДО БАТЬКА (66)
На Землю тихий вечір опустився.А синє Небо тишею зорить!
Покоєм Сад Кедронський оповився.
Прилинула Молитви нині Мить!
Ісус залишив учнів на сторожі,
А Сам молитись Батькові пішов.
На Ангелів Небесні зорі схожі.
Останній час прощання надійшов!
О! Скільки Він зробив за дні земні!
О! Як бажав людей сліпих прозріти!
Як важко йти по злим шляхам стерні.
І як Спасіння шлях усім відкрити!
З Любов’ю Божий Син у Світ з’явився
Від зла й гріхів неправедних звільнити!
З розпустою й бездушшям Він зустрівся!
О! Як же душі грішні відродити?
Повинен Він за всі гріхи страждати!
Так Батько Сину Божому звелів!
І будуть на Хресті Його вбивати,
Щоб Смертю - Вчитель Віру Воскресив!
Над каменем схилився у покорі,
Спаситель Людства, любий Божий Син!
А сльози віддзеркалювали зорі.
О! Як молився щиро Батьку Він:
- О Батьку! Якщо Ти цього бажаєш,
Мене хай Чаша грізна обмине!
Та звершуй так, як Ти самий бажаєш!
Хай Твоя Воля зміцнює Мене!
І Ангел в Небі зорянім з’явився
І сили Сину Бога додавав!
Кривавий піт по тілу Його лився!
А Він до Батька щиро промовляв:
- Прийшла, Мій Батьку Славна ця Година!
Віднині Сина Ти Свого прослав!
У владі Бога кожна є людина
І владу над усім Ти Сину дав!
Життя є Вічне, що Тебе пізнали
Єдиного та Сина, що післав!
Тебе я на Землі усій прославив!
То ж і Мене віднині Ти прослав!
Твоє Ім’я Я виявив всім людям,
Яких мені Ти Батьку з Світу дав!
Вони мене прийняли та відчули
І все, що через Мене передав!
За них молюся, праведних обранців!
Бо залишаю їх! До Тебе нині йду!
Молюся Я за них вночі та вранці!
Заступництво у Тебе Я знайду!
Благаю, щоб не брав їх з світу цього
І щоб від зла Ти їх оберігав!
Ти освяти їх правдою Святою!
Бо ж Я – у жертву їм Себе віддав!
Ти Славу дав, щоб всі були єдині,
Так само, як єдині в Славі ми!
Любов’ю освятиться світ віднині
І цю Любов у щирості прийми!
Благаю, щоб усі хто був зі Мною -
Побачили всю Славу, що ти дав!
Любов’ю полюбив Ти неземною,
Мене, коли ще світ не закладав!
О Праведний Мій Батьку! Не пізнали
Тебе у Світі! Я ж Тебе пізнав!
Ім’я Твоє зі Мною відкривали!
Любов’ю всіх у світі зігрівав!
АРЕШТ ІСУСА (67)
Молитва щира Божа пролунала! Ісус до учнів тихо підійшов.
Вони у сні дрімотнім тихо спали:
- Прокиньтеся, бо Час мій надійшов!
У сутінках Іуда підбирався,
Він воїнів озброєних привів!
З Ісусом по-блюзнірськи цілувався.
Цим поцілунком він Христа розкрив!
То знак для варти певний-достеменний,
Що саме Божий Син в саду стоїть!
Це Він – Царем юдейським наречений,
Його потрібно воїнам схопить!
НЕПРАВЕДНИЙ СУД (68)
Ісус Христос! Ти Божий Син! Спаситель!
Тебе Сам Батько людям надіслав!
Великий наш та праведний Учитель!
Ти наші душі грішні рятував!
Ти із Любов’ю до людей з’явився!
Ти вчив Великим Істинам Святим!
Та Сам в кайданах підлих опинився!
Кати карати йдуть судом людським!
Життя Небес прийшов Господь нам дати!
Тобі ж шукають страту і труну!
Пала вогонь мерзенного багаття!
І вороги вишукують вину!
О! Як вони знущались над Тобою!
Сміялися із слів Твоїх Святих.
І як, із скаженілою злобою,
Ховали погляд від очей палких!
Вони Тебе нещадно катували,
Та ти тортури всі тяжкі терпів!
Вони всю Душу Твою сплюндрували!
Пізнав сповна, людську всю підлість й гнів!
Синедріон призначив смертну кару,
За те що Він - Христос та Божий Син!
І в полум’ї зловісного угару,
Пробив надривно підлий смертний дзвін!
ОСТАННІЙ ШЛЯХ ІСУСА (69)
Єрусалим великий збожеволів!
Мов беркут, жертву грізно чатував!
Замало він напивсь людської крові!
У Бога крові випити бажав!
Тебе Господь прийшов порятувати
І дати Царство вічне та Святе!
Звеліло Ти Христа покатувати
Юрбище підле, злобне і сліпе!
Створив нас Батько - Наш Господь Небесний
І стали ми обранцями Його!
Ти нас Любив відверто, щиро, чесно!
Та Заповіту ми зреклись Твого!
Ти вирішив нас, Боже, врятувати!
Ти Сина нам землянам надіслав!
Та Сина засудили ми до страти!
Вулкан гріхів та злості запалав!
Він Хрест несе сплюндрований, побитий,
В терновому колючому вінку!
Кати повинні Сина Бога вбити,
У злісному смертельному танку!
Ти йдеш на смерть і зраджений, й судимий!
За те – що полюбити нас бажав!
Ти йдеш людьми негідними гонимий!
О! Як Ти , любий Божий Син, страждав!
Тебе вели на кару у ревищі
Та клекоті злорадному волань,
Безжального вампірського юрбища,
Що відцуралось всіх Твоїх Діянь!
Замало їм було простої смерті!
Вони бажали особливих мук!
Ти у важких тортурах мусив вмерти,
Кривавих ран пробитих цвяхом рук!
Чи зможе хтось весь жах отой відчути,
Всіх Твоїх мук Та всіх Твоїх страждань,
Коли ненависті смертельна зла отрута
Солила біль Твоїх Червоних Ран?!
ГОЛГОФА (70)
І ось – Голгофа вже Тебе чекає!
Зірвали одяг ! Руки розвели!
У ноги й руки цвяхи кат вбиває!
Угору Хрест смертельний підвели!
Ти дивишся благанними очима
На Землю, Небо і людей земних.
Прощаєшся відверто лиш із тими,
Хто не зрікався всіх Святинь Твоїх!
Нехай вони, хто свято вірить в Бога,
Розкажуть всім про страту цю страшну!
Хай вкажуть всім Небес святу дорогу
Й чекатимуть відродження весну!
Бо буде Суд! Прилине час розплати!
Ти всіх обранців в Небо забереш!
А тих, хто потонув в гріхах проклятих
У Царство Неба Ти не відведеш!
А нині – Ти приймаєш всі страждання,
Всі підлості, й тортури всі людські!
І Батькові останнє шлеш Бажання:
- Прости їм за діяння всі гіркі!
Ти всі гріхи людські прийняв на Себе!
Ти віриш у розкаяння людей!
Ти віриш в Батька, що царює в Небі,
Що Воскресіння праведне прийде!
Ти кров’ю окропив провини наші!
Ти, Господи, усіх людей любив!
Сповна напився зла з людської чаші!
Ти славу вічну , Боже, заслужив!
Враз темряви страшної вир прилинув…
Ісус до Батька голосно кричав:
- О Батьку! Батьку! Чом Мене Покинув!
Звершилось! - так сказав і Дух віддав!
І ось завіса храмова роздерлась
Надвоє аж із верху і униз!
І вся Земля у гуркоті розверзлась!
І скелі розпадались грізно скрізь!
І труни у померлих розкривались!
Святі спочилі повставали з них!
В Єрусалимі в багатьох з’явились!
І Страх тоді людей овіяв всіх!
ПОХОВАННЯ ІСУСА (71)
А Йосип у Пілата попрохав,
Щоб Тіло Сина Бога поховати!
І прокуратор згоду Йому дав,
Щоб Пасху без тривоги зустрічати!
То ж, обережно Йосип й Никодим,
Ісуса Тіло із Хреста здіймали,
І плакали над Тілом цим Святим
І миром благовійним умивали!
І Тіло плащаницею новою
Обвили та в печеру віднесли,
Заклали вихід тяжкою скалою
Й молитися розчулені пішли!
Прохали фарисеї у Пілата,
Щоб охорону до печери дав,
Три дні повинні вхід охороняти,
Щоб цю скалу ніхто не відкидав!
ВОСКРЕСІННЯ ХРИСТОВЕ (73)
Субота лік належний їй відбула.
Опівночі здригнулася земля!
Свята Неділя в радості прибула!
З’явився Ангел Божий звіддаля!
Сіяв блискучий одяг сонцесяйно,
Він камінь від печери відвалив…
Всі воїни попадали негайно,
Бо страх незмірний душі оповив…
Марія Магдалина із жінками
Прийшла, щоб Тіло страчене змастить.
Промовив Ангел до жінок вустами:
- Між мертвими живого як знайти?
Нема Його! Бо Він Воскреснув нині!
Він наперед вам все оповідав!
І що Воскресне Він по третій днині!
І кожен із прибульців все згадав!
Владико! Боже наш Небесний!
Це Ти Ісуса надіслав!
Ти знав, що з смерті Він Воскресне
І Син Твій про тортури знав!
За наші всі гріхи страждав
І на Хресті Ти смерть зустрінув!
Ти благодаті нам бажав!
І Ти – Воскреснув! Не загинув!
Тебе ми свято прославляєм
За незбагненну доброту!
Нас любиш Ти! Це добре знаєм!
Нам мовиш Істину Святу!
Велику Пасху зустрічаєм
І славимо Тебе в віках!
Премудрості Твої вивчаєм,
Щоб жить у праведних роках!
Велике Свято настає!
Лиш про одне Тебе прохаєм:
- Веди у Царство нас Твоє
З Щасливим та Прекрасним Раєм!
Веди нас в Царство до Святих Небес!
Христос Воскрес! Христос Воскрес! Христос Воскрес!
СИН БОЖИЙ ЖИВИЙ (73)
Жінки до учнів радо поспішали,
Щоб радісні новини розказати!
Та раптом Сина Бога зустрічали,
Вклонились, й почали Його вітати!
ВОЗНЕСІННЯ (74)
О сорок славних вікопомних днів,
Коли Воскрес Ти, любий Божий Сину!
Де ж відшукать буяння кращих слів,
Щоб прославлять Тебе в віках віднині!
Ти учнів та обранців полюбив
І саме їм у Славі Ти з’явився!
Ти Заповітам всім Новим навчив!
Тобі Священний шлях в віках судився!
О сорок днів, Великих днів Його
І славного Святого Воскресіння!
Покинув дні земні буття Свого!
Прилинуло пророче Вознесіння!
У Славі сонцесяйно Ти злітав
І Світло учням душі зігрівало!
О! Скільки Слів Священних Ти сказав!
І Слово це – нам Віру гартувало!
СЛАВА БОГУ (75)
Над Світом Ти піднявся в Небесах,
Щоб з Батьком поруч в величі сидіти!
О! Слава Сину Божому в віках!
Ми будемо, Господь, Тебе любити!
Ти дав Життя та Істини Святі!
До Батька шлях можливий лиш з Тобою!
Ти Світло нам землянам засвітив!
Візьми нас в Небеса Святі з Собою!
Надія Ти щоденного Життя!
З Тобою Щастя світле ми зазнаєм!
Ти нас рятуєш з грішного Буття!
Ми з Правдою Твоєю оживаєм!
Знедоленим, Господь, даєш Любов,
Надію й Віру, спокій нам несеш!
В Тобі – я сенс всього Життя знайшов!
І вірю – що у Царство поведеш!
Твоє священне Слово надихає
На Віру щиру та Любов Святу!
Воно у Царство Вічне закликає!
В Тобі надію й впевненість знайду!
Я виконаю Божі Заповіти
На тих шляхах, що Ти , Господь, вказав!
Я слави не чекаю у зеніті!
Бажаю, щоб мене Ти врятував!
Слова Твої, мов криця нездоланна,
Вкарбовані на праведних шляхах!
І Сила Волі, Боже, незрівнянна
Світитимуть землянам у віках!
Прости нам, Боже, всі гріхи й провини
І перед Батьком любим заступися!
Чекаємо Священної години,
Щоб ми у Царство Неба здійнялися!
Ти любиш нас! Бо ми - Твоє Творіння!
До нас з Любов’ю із Небес прийшов!
Тобі вклонюсь я праведно й уклінно!
В Тобі Спасіння Вічне я знайшов!
Ти дав нам Землю! Ти створив Природу!
Ти нам Життя, Господь, подарував!
Ти Духом освятив Людини вроду!
Ти Розум й Волю і Мораль нам дав!
Якщо забудем Божі Заповіти -
Загинемо в пекельному вогні !
Та доки Світло Боже буде гріти -
В Любові й Щасті проведемо дні!
У Вірі Божій бачимо Спасіння!
Ти Дух і Розум праведно веди!
Моралі віковічної коріння
Міцнітиме від Божої води!
То ж, СЛАВА БОГУ ГОСПОДУ СВЯТОМУ!
Шануємось усіх Твоїх Святинь!
Молитву надсилаємо свідому:
-О Батьку, й Син, і Дух Святий, Амінь !
ПРОХАЄМО ПОВІДОМИТИ ПРО ДАНИЙ БЛОГ СВОЇХ РОДИЧІВ, ДРУЗІВ ТА ЗНАЙОМИХ!
