/АНІМАЦІЙНИЙ/
/-UNIQUE-ANIMATION-CHRISTIAN-POETRY-DIARY-/
(СТВОРЕНИЙ ПІД ЧАС ПЕРЕБУВАННЯ НА СВЯТІЙ ЗЕМЛІ у липні 1996 р.)
Містить понад 100 АКТИВОВАНИХ посилань на енциклопедичні матеріали по темі українською та російською мовами. Прочитайте назву посилання у рядку і натисніть стрілочкою – відповідна стаття з’явиться на моніторі вашого ПК. Матеріали подаються тією мовою, якою вони нині реально представлені в Інтернеті. Граматичні та орфографічні помилки у матеріалах, спричинені їх авторами. В кожному Джерелі наявні додаткові посилання по темі, активно користуйтеся ними.
У творі розміщено понад 100 найкращих світових динамічних АНІМАЦІЙ та нерухомих тематичних зображень. /Якість і динамічність усіх АНІМАЦІЙ повністю забезпечується веб-сайтами їх розташування і не має жодного технічного відношення до даного блогу!/
Рекомендовані загальні Матеріали по темі даного твору :
Текст Поетичного щоденника має особисте Благодатне Благословення Всесвятішого Блаженнішого Патріарха Єрусалимського Діодора, отримане у липні 1996 р. у Патріаршій Резиденції, поблизу Храму Гробу Господнього в Єрусалимі, напередодні Різдва Івана Хрестителя.
ЗМІСТ:
1. ДО ТЕБЕ БОЖЕ ЛИНУ Я
2. ТУРЕЧЧИНА
3. В НЕБЕСАХ
4. СЕРЕДЗЕМНЕ МОРЕ
5. ДИВОВИЖНА МИТЬ
6. ДОРОГА ВІД ТЕЛЬ-АВІВУ ДО ЄРУСАЛИМУ
7. ПЕЧЕРА У ВИФЛЕЄМІ
8. ДЖЕРЕЛО ТА ПЕЧЕРА БЛАГОВІЩЕННЯ У НАЗАРЕТІ
9. СВЯТИЙ ІОРДАН
10. ГОРА СПОКУС
11. КАНА ГАЛІЛЕЙСЬКА
12. НАГІРНА ПРОПОВІДЬ
13. ГАЛІЛЕЙСЬКЕ МОРЕ
14. НА ГОРІ ФАВОР
15. ВІЧНИЙ ЄРУСАЛИМ
16. ПАЛЬМОВІ СВІЧІ
17. ЧОМУ МИ ПРОДАЄМО ВСЕ ?
18. НІЧНИЙ СВЯТИЙ ЄРУСАЛИМ
19. ЗЕЛЕНІ ОАЗИ В ЄРУСАЛИМІ
20. НІЧНИЙ СВЯТИЙ ЄРУСАЛИМ
21. КЕДРОН
22. НАД ЄРУСАЛИМОМ
23. БУЗКОВІ ВАТРИ
24. ГЕФСИМАНСЬКИЙ САД
25. ШЛЯХ НА ГОЛГОФУ
26. ЯКА ЦІНА СВЯТОЇ КРОВІ ?
27. БІЛЯ ПЕЧЕРИ ВОСКРЕСІННЯ ІСУСА
28. НАД ГОСПОДНЬОЮ ПЛИТОЮ
29. НІЧНА ЛІТУРГІЯ В ГОСПОДНЬОМУ ХРАМІ
30. НА ЕЛЕОНСЬКІЙ ГОРІ
31. БЕЗМЕЖНА СЕРЕДЗЕМНА СИНЬ
32. ЗАХІД СОНЦЯ
33. КИЇВ І ЄРУСАЛИМ
34. СТІНА ПЛАЧУ
35. ДЕ ТИ БЛУКАЄШ УКРАЇНО ?
36. ЛУКАВИЙ НЕ СПИТЬ
37. ПРОЩАЛЬНИЙ ВЕЧІР
38. ОСТАННІЙ ДЕНЬ
39. ПРОЩАННЯ В НЕБЕСАХ
40. ПРИВІТ МОЯ СТРАЖДЕННО УКРАЇНО
ДО ТЕБЕ БОЖЕ ЛИНУ Я /1./
Внизу зелена Україна.
Вгорі прозора ніжна синь.
Яка ж врочиста нині днина-
Я птах надхмарових вершин!
Літак пливе по морю неба.
Душа пливе в Єрусалим,
Ісусе любий мій, до Тебе,
Щоб духом я не був слабим!
Землі вже рідної не видно.
Лиш Чорне море навкруги.
Секундомір біжить нестримно.
Кордон небесної дуги...
Все це незвично й неймовірно!
Невже прилине дивна мить,
Коли врочисто і покірно
Святу я воду буду пить
З джерел цілющих Іордану,
В яких Ти спрагу тамував?
Невже побачу я майдани,
Де Ти слова святі казав?
Невже торкнусь землі тієї,
Яку, Ісусе, Ти сходив?
До Батьківщини йду твоєї,
Щоб я в безвір’ї не блудив!
Я прагну віру сильну мати,
Щоб Воля крицею була!
Бажаю мужнім й мудрим стати,
Щоб щастям доленька цвіла!
Лечу з надією й терпінням,
До Тебе, Боже, лину я!
В Тобі вбачаю лиш спасіння!
Хай Воля втілиться Твоя!
ТУРЕЧЧИНА /2./
Покрита ковдрою із гір.
У моря Чорного підкова.
Чаруєш і милуєш зір.
Стежок гористих павутиння
Лежить на селах і лісах.
І твоє приязне проміння
Я відчуваю в небесах.
Всі твої пагорби й долини
Дивують фарбами тонів.
І, наче китиці калини,
Рясніють врожаї ланів
В НЕБЕСАХ /3./
Летить щасливий металевий птах
На сивих алюмінієвих крилах.
Співає дивовижний неба шлях.
Сурмлять натхненням аеровітрила.
Землі я ковдру поглядом ловлю,
А потім в небеса святі злітаю!
Я їм в коханні зізнаюсь: люблю!
Я подих миті дивної вітаю!
Для нас Ти всю оцю красу створив,
Творче великий, сильний, незбагненний!
Ти мудрість всекосмічну нам відкрив!
Тобі молюся лагідно та чемно.
СЕРЕДЗЕМНЕ МОРЕ /4./
Літак здолав незмірність синіх миль
І море Середземне я вітаю!
На сторінках безмежних гребнів хвиль
Пергаменти історії читаю…
Де скарби віковічних таємниць,
В яких глибинах море ти сховало?
І як здолати пам’ять давніх криць,
Яка у водах сивих цих буяла?
Ти гріло і Афіни й древній Рим,
Єгипет і Юдею зігрівало,
І Візантію та далекий Крим
В обійми долі вічної приймало!
У твоїх водах тіло мив Господь!
Ти Азію й Європу поєднало.
В могуті твоїх древніх синіх вод
Історію все людство починало!
Розкрий же таємниці, не мовчи,
Я хочу сенс твого буття відкрити!
Де ти ховаєш від скарбниць ключі,
У схованках яких вони закриті?
ДИВОВИЖНА МИТЬ /5./
Ось і надходить дивовижна мить -
Я до Землі Святої підлітаю!
А серце ощасливлено сурмить!
Я Божу Землю радісно вітаю!
Які мені вдаруєш відкриття,
Якою міццю Душу загартуєш,
Чи зміниш Ти усе моє Життя,
Чи поривання вир Душі відчуєш?!
Ти сили дай прокинутись зі сну
Та сплячий люд з дрімоти пробудити!
І подаруй відродження весну
Щоб Віру Божу вічно не згубити!
ДОРОГА ВІД ТЕЛЬ-АВІВУ ДО ЄРУСАЛИМУ /6./
Коли до тебе линув я -
Боявся черствості твоєї,
О ,земле Божа та Свята,
Зігріла рідністю своєю!
Шматочок Криму та Карпат,
Поділля скелі й Буковини.
Цей край - неначе рідний брат
Моєї нені-України!
Ялиць ліси, свічки дерев
Навколо стрімко виринають.
І скель мереживо старе
На сонці пальці випікає.
Ця схожість душу веселить
І серце ніжно зігріває!
Наснаги незбагненна мить
У свої чари огортає!
ПЕЧЕРА У ВИФЛЕЄМІ /7./
Чи думала печера ця проста,
Що в діаманти й золото вбереться,
Що порятує любого Христа
І Вифлиємською навік назветься?!
Колись тут жили бідні чабани,
Ягнят від бід лихих оберігали.
Не припускали подумки вони,
Щоб стіни ці прославленими стали!
Ідуть мільйони християн сюди,
Щоб шану Сину Божому віддати,
Щоб вберегтись від хижої біди
Та мужніми у власній вірі стати!
Отут родився любий Божий Син,
Це тут Його Земля людей вітала!
І хай радіє нині щиро Він,
Що ця печера храмом Божим стала!
ДЖЕРЕЛО ТА ПЕЧЕРА БЛАГОВІЩЕННЯ У НАЗАРЕТІ /8./
Співає пісню чисте джерело,
Яке поїло Йосипа й Марію!
Багато літ у вічність відплило…
Їх таємниці я відкрити мрію!
Я бачу - як стоїш щаслива Ти
І Ангел божий слово промовляє,
Що йдеш Ти до великої мети
І Дух Святий дорогу осяває,
Що Ти народиш Месію-Христа
І він Ісусом свято наречеться,
Що в нього доля сплине непроста,
Він – Сином Божим навіки назветься!
Ти пам’ятаєш джерело святе
Діву-Марію та її Дитину,
Коли палало сонце золоте -
Ти напувало Господа щоднини!
І я води пречистої нап’юсь,
Душевну спрагу радісно втамую!
В майбутнє йти віднині не боюсь,
У вічність я із Господом прямую !
СВЯТИЙ ІОРДАН /9./
(сучасний Іордан завширшки 10-30 метрів)
Величний невеликий Іордан!
Чому тут серце в щасті завмирає?
У вирі найдивніших привітань
Усе єство у захваті палає!
Я воду теплу трепетно ловлю,
На голову та тіло виливаю!
І небу промовляю: я люблю
Святую Трійцю, у віках вітаю!
Це твої води пестили Христа,
Святого Духа грілися промінням!
І голос Батька з неба привітав:
Це Син мій любий, в Нім благовоління!
Омий мене священний Іордан,
Очисти моє грішне тіло й душу!
Пророк святий, великий Іоан,
Покаятись отут я нині мушу
У всіх гріхах, що в долі назбирав,
У помилках, надбаннях і надіях!
Мене на стежку праведну направ,
Світи зорею у щасливих мріях!
ГОРА СПОКУС /10./
(на місці 40-денного посту Ісуса Христа)
Чи є в пустелі жовтої кінець,
Чи є в дороги довгої мета?
Душа та ноги стиснуті в свинець,
А думка в невідомості літа...
Чи я здолаю цей спекотний шлях,
Чи стане сил вершину досягти?
Сюди не долітає навіть птах.
Та мушу вгору вперто я іти!
Останній подих серця та душі.
Повітря більше дихати нема
Вогонь піщаний рухи ніг здушив,
Пустеля причаїлася німа…
Безсилий намагаюсь осягнуть:
Як жив Ти вікопомних сорок днів?
Постом великим подвиг Твій назвуть,
Одне з найважчих і величних див!
Не зміг Тебе скорити сатана,
Хоч безперервно душу чатував!
Від Батька Воля крицева дана!
Усі спокуси праведно здолав!
Пустеля дика! Сили мені дай
Життя з його тортурами пройти!
Всі перемоги, Боже, Ти вітай,
Не дай з дороги Вічності зійти!
Твій подвиг хай наснагою стає
І вбереже від бісових спокус!
Твоя любов упевненість дає,
З Тобою я нічого не боюсь!
КАНА ГАЛІЛЕЙСЬКА /11./
(на місці першого дива)
Вода проста, із джерела життя
В вино перетворися благодатне!
Весілля дивне щастя майбуття
Натхненно я зіграти буду здатний!
Ти можеш все, наш Господи святий!
Це Ти дивами шлях наш осяваєш!
І на життєвій стежечці крутій
Ти до мети святої направляєш!
О, незліченні всі Твої дива!
Вони дарують щастя і надію!
Які б лукавий сіті не звивав,
Господь врятує! Я молюсь й радію!
НАГІРНА ПРОПОВІДЬ /12./
(монастир поблизу Галілейського моря)
Усе мовчить - і квіти й трави,
І пальми, й люди, і земля…
Лиш синє небо виграває
І море тішиться здалля!
Це поєднання незбагненне -
Пустелі, Раю і води!
І серце тішить одкровення,
Що доля привела сюди!
Ось тут Святі слова лунали
Самого Господа Христа,
Що маяком напутнім стали!
Промова дивна й непроста!
Вже довгих два тисячоліття
Вивчають люди ці слова
Твого морального суцвіття,
Твоєї мудрості жнива!
В цій тиші незбагненна сила,
Душа шукає істин суть!
Могутні мудрості вітрила
У вічність майбуття несуть!
ГАЛІЛЕЙСЬКЕ МОРЕ /13./
(історична назва: Генісаретське-озеро. Сучасна: Тиверіадське озеро)
О, Галілейське море, диво з див,
В твоїй блакиті серце завмирає!
Господь преславний Сам мене привів
До райського божественного краю!
Вода пречиста, мов дзвінкий кришталь,
І тіло й душу ніжно обмиває.
І лине погляд в синю дивну даль,
Там велич незбагненності шукає!
Христос тебе так трепетно любив
І ти Його Великого плекало!
Він твої води благодатні пив,
Своїм теплом Його ти зігрівало!
Перлина світу, диво із чудес,
Оаза щастя на усій планеті!
Душею із тобою я воскрес
У почуттях вируючому злеті!
Здається - нині з’явиться Господь
І по воді до берега полине!
І благодать святих блакитних вод
У величі божественній прилине!
Співають прещасливі почуття!
Красо Господня, диво незрівнянне!
Окрасо християнського життя,
Любові найсвятішої буяння!
НА ГОРІ ФАВОР /14./
(Храм на місці Перевтілення Ісуса Христа)
О вітре любий життєдайний!
Ти повертаєш до життя
Після спекотного мовчання,
Пісків юдейських небуття!
Даруєш чарівну надію,
Підносиш ввись стежками див!
Твоєю величчю радію,
Ти мою душу пробудив!
Цією стежкою крутою
Угору Божий Син ішов,
І там, з’єднавшись з висотою,
Знамення віще Він знайшов:
Що з мертвих Людський Син воскресне,
Як постраждає від людей!
І голос промовляв небесний:
Це Син улюблений іде!
Обличчя сонцем засіяло,
Сліпучо білим одяг став!
Ілля й Мойсей з Ним розмовляли,
Час Перевтілення настав!
Ти пам'ятаєш все Фаворе,
Бо віщим місцем в Сина був!
Ти бачив радощі і горе
І славу у віках здобув!
Досяг Знаменної вершини
І в храмі дивному молюсь!
Душа щасливиться неспинно,
До віри трепетно горнусь!
ВІЧНИЙ ЄРУСАЛИМ /15./
Як не хотів Ти, щоб в торжище
Перетворили Божий храм!
А тут розпродаж в зливі свище!
Базар гуляє тут і там...
Невже тисячоліть замало,
Щоб мудрість втілилась в світах:
Щоб зло й зневір’я не зламало -
Крокуймо по святих шляхах!
Я хочу тихо та спокійно
Пройти по цих стежках святих.
Бажаю чемно та покірно
Тут Божу благодать знайти!
Та навкруги буя ревище
І продається все, що є!
Товар і честь у цім ігрищі
Ціну лукаву дістає!
Коли нас мудрість опанує?
Коли спокусам прийде край?
Чи шлях до Господа вторуєм?
Чи в благодатний прийдем Рай?
Чи запізніле каяття
Нам совість куплену розбудить?
Чи зрозумієм сенс життя,
А чи залишимось в приблудах?
ПАЛЬМОВІ СВІЧІ /16./
Ці свічі пальмові горять
Зеленим субтропічним світлом.
Мов мужні вартові стоять,
Охороняють вічне місто.
Про що розкажете ви нам
Сучасним електронним людям,
Злостивим атомним синам,
Що про Творця свого забули?
Мовчання ваше зрозумів:
Німі ви свідки наших вчинків.
Лукавий в сіті нас зловив
І не бажає відпочинку!
А ви чекаєте, щоб ми
Розкаялись в гріхах незмірних,
Щоб стали божими людьми
Служили Господеві вірно!
Чекайте пальми! Прийде час -
Суддя великий всіх розсудить!
І кара тих чекає з нас,
Хто віру в Господа забуде!
Чекайте й вірте: ми ще є -
Хто любить Господа Святого!
В нас Віра Божа ще живе,
Прямуємо до Раю Бога!
ЧОМУ МИ ПРОДАЄМО ВСЕ? /17./
Повітря святістю бринить!
Та важкість огорнула груди!
Чи є ми - Божі всі сини,
А чи лукавого приблуди?
Ми продаємо все, що є -
Святе і праведне, і грішне!
Забули вчення ми Твоє.
Живемо сумно та невтішно!
Чи все продали, чи ще ні?
Чи не скінчилося торжище?
Чи не прийшли останні дні
Двобою в грізнім попелищі,
Агоній ядерних та війн,
Що повністю живе понищать?
І ненависний буревій
Усе зруйнує у штормищах!
Чому нам мудрість не дано:
Святе й Любов не продається!
А зла й ненависті вино
До безкінечності не п’ється!
Чи сили зможемо знайти
В злостивій гонці зупинитись,
До Віри Божої прийти
Та до Любові прихилитись?!
СТАРИЙ СВЯТИЙ ЄРУСАЛИМ /18./
Немов держава у державі -
Старий святий Єрусалим.
Живеш занедбаним та в славі,
У чомусь добрим, в чомусь злим...
У тебе є свої закони,
Що мають силу й вічний Рух!
Чи надміцні ці перепони,
Щоб відродити Божий дух?
Хто є Суддя твоїм діянням?
У чому сенс твого буття?
Яке чекає покарання?
Яким прийдеш у майбуття?
Чи завжди будеш ти торжищем,
Де що завгодно продають?
Голгофою, а чи ігрищем,
Де все з’їдять і все проп’ють?!
Шокуєш ти своїм строкатим,
Базарним і святим життям!
Ти бідним є і є багатим
З своїм вируючим буттям!
ЗЕЛЕНІ ОАЗИ В ЄРУСАЛИМІ /19./
Ти б був злостивим та невтішним,
Коли б раптово серед стін
Оази трав’янисто втішні
Не дарували б добрий гімн!
Це гімн красі, це гімн природі
Серед пустелі та вогню!
Ковток жаданий прохолоди.
Я до джерел твоїх майну!
Душа тут ніжно відпочине
І тіло зможе спочивать...
Я пензлем-ручкою картини
Словами буду малювать…
НІЧНИЙ СВЯТИЙ ЄРУСАЛИМ /20./
Який незвичний божий град вночі,
Коли нема крикливого торжища,
Коли базарний клекіт не звучить
І гомінливе не тече юрбище!
Із спокоєм іду в самотині
І пам’ять сиву трепетно вдихаю...
Благословенні та величні дні
Я в сотий раз із вдячністю вітаю!
З Ісусом розмовляю про усе,
Що душу, й розум, й почуття тривожить!
Уява у віки мене несе,
Коли навчав людей отут Син Божий...
Я дякую за дивну благодать,
Яку ця ніч мені подарувала,
Що зміг я і радіти і страждать
І що юрба в цей час не вирувала!
Лише тепер твою красу збагнув
Велике доленосне диво-місто,
Таємну скриньку суті відімкнув,
У ній прекрасне розшукав намисто!
Ти мусиш бути місто отаким:
Тихим і чистим, ніжним і спокійним.
І свіжий подих пам’яті п’янкий
Охопить душу виром неймовірним!
КЕДРОН /21./
Кедроне хмурий, таємничий,
Чому так тихо ти мовчиш?
Тут відчуття якісь незвичні.
Ти наче в сні тривалім спиш...
Тебе обходять всі епохи,
Тебе не поглинає час!
І я вслухаюсь в шепіт кроків...
І завмирає серце враз!
Ти пам’ятаєш дух Ісуса,
Який тут з учнями бував...
Порушить тишу я боюся,
Щоб вогник вічності палав!
Ягнятка мирно та спокійно
Суху траву віків жують.
Тут почуваю себе вільно,
Буття всю осягаю суть!
Мовчи, Кедроне, так й надалі
І спи в спокійнім вічнім сні...
Нехай життя безмежні далі
Думки пробуджують ясні!
НАД ЄРУСАЛИМОМ /22./
Стою на тому ж, Боже, місці,
Де Ти, Ісусе мій, стояв...
Пройшло вже два тисячоліття,
Як в жертву Ти себе віддав!
Єрусалим жарить віками
В громаді й величі святинь!
В своїх здобутках та з гріхами
Злітаєш у небесну синь!
Дивуєш дивним розмаїттям
Строкатих фарб та різних вір,
Людей веселковим суцвіттям,
Спекотним вітром жовтих гір!
Чи зможу я тебе збагнути?
Чи зрозумієш ти мене?
Чи я спроможний осягнути
Майбутнє й те, що промине?
Переді мною ти злітаєш
В тисячолітню височінь!
Мене з сум’яття піднімаєш.
Іде до тебе блудний син...
БУЗКОВІ ВАТРИ /23./
(бугенвілії на мурах Гефсиманського саду)
На сірих віковічних мурах
Палають ватри із квіток.
На фоні стін крутих і хмурих
Веселки дивної вінок!
Я назви квітів цих не знаю,
Ніколи я не бачив їх.
Та щось незвичне відчуваю
На цих стежиночках святих!
Бузкові ватри ген палають
І очі й душу веселять!
У хороводі дивнім грають
І серцю хочеться співать!
Неначе марево в пустелі
Ці ватри з квітів майорять!
Палають квіточки веселі
І вічно хай отак зорять!
ГЕФСИМАНСЬКИЙ САД /24./
Я ще збагнути неспроможний,
Що по Святій Землі іду!
Душею нині я заможний
У Гефсиманському саду!
Молитву щиру і останню
Ісус тут любий промовляв,
До Батька надсилав вітання,
Помилувати всіх прохав!
У давнину я сиву лину,
Коли в Саду молився Ти...
Не зупинити часу плину
І вир його не вберегти!
Та Дивний Сад вже не підвладний
Буянню років та віків!
Як мило тут і як відрадно
Очистить Душу від гріхів!
Щасливий, що Тебе побачив,
Що я Христа єством відчув!
Тобі я , Боже, щиро вдячний,
Що Голос Пам’яті почув!
ШЛЯХ НА ГОЛГОФУ /25./
Я йду шляхом Христа земним, останнім...
І завмирає серце в миті цій!
О, скільки ж Ти страждав в чорнім чеканні
До карної Голгофи, Боже мій!
Я йду вночі, ніхто не заважає,
І вічність серце й душу полонить!
Відчути тебе, Господи, бажаю!
Грім почуттів і роздумів сурмить!
Тебе вели на кару у ревищі
Та клекоті злорадному волань
Безжального вампірського юрбища,
Що відцуралось всіх Твоїх діянь!
Замало їм було простої смерті!
Вони бажали особливих мук!
Ти у важких тортурах мусив вмерти
Кривавих ран пробитих цвяхом рук!
Чи зможе хтось весь жах отой відчути
Пекельних мук і всіх Твоїх страждань,
Коли ненависті смертельна зла отрута
Солила біль твоїх червоних ран?!
Чи ми спроможні жертву оцінити
Яку за нас, Ісусе, Ти віддав?
Чи здатні ми цілком себе змінити,
Щоб Ти для всіх нас Божим Сином став?!
Я йду шляхом Твоїм земним, останнім...
І помисли чистішими стають!
Твої палаючі Голгофські рани
Освячують, Ісусе, долі путь!
ЯКА ЦІНА СВЯТОЇ КРОВІ? /26./
Яка ціна святої крові,
Яку за нас Ісус віддав?
Чи є скарбниці мармурові,
Щоб світ все золото зібрав?
Чи ця ціна є неоплатна,
А чи конкретна є ціна?
Чи осягнути вартість здатні
Краплин червоного вина?
Ти заповів вино це пити
І хліб нам їсти заповів,
І заповів в любові жити,
Оберігатися гріхів!
Нема ціни Твоєї жертви!
Вона безцінна у віках!
Ти на Голгофі мусив вмерти,
Щоб ми не згинули в гріхах!
А платою за Твої муки
Любов і віра наша є!
Хай в наших дітях та онуках
Твій Заповіт завжди живе!
БІЛЯ ПЕЧЕРИ ВОСКРЕСІННЯ ІСУСА /27./
Вони вважали, що понищили Тебе,
Як на Голгофському хресті скарали!
І думали, що пам’ять пропаде,
Коли Тебе, Ісусе, розіп’яли!
А Ти, Ісусе праведний, воскрес
На радість людям, що Тебе любили!
І щастя лине до Святих Небес,
Що Ти живий, о Господи наш милий!
Ти Вічне Сонце дивного Життя!
Ти нас ведеш дорогами Любові
В щасливе і прекрасне майбуття,
В світи Небесні, Райські та Чудові!
Ти переміг жорстокість і злобу,
Створив могутню та Священну Віру!
Вселенську славу, Боже, Ти здобув!
Прийми молитву радісну та щиру!
НАД ГОСПОДНЬОЮ ПЛИТОЮ /28./
Ця мить врочиста й незбагненна
В життя віднині надійшла!
І радість джерелить безмежна,
Що Благодать Свята зійшла!
До того Каменю торкаюсь -
Де Ти лежав і де Воскрес!
Я Сил від Тебе набираюсь,
З Твоїх Божественних Небес!
Краплини сліз моїх щасливих
Змивають сум і жаль Душі!
Здійснились задуми мрійливі!
Я каюсь в тім, у чім згрішив!
Я дякую, Тобі Ісусе,
Що Ти мене сюди привів!
Хай сумніви мене відпустять,
Щоб я Життя своє змінив!
Мене не покидай в дорозі,
Яку з Тобою я пройду!
Без Тебе жити я не в змозі!
В Тобі я сенс Життя знайду!
Дай сил не збитися з дороги,
Яку Ти всім нам заповів!
Великого я славлю Бога,
Що Землю та Людей створив!
НІЧНА ЛІТУРГІЯ В ГОСПОДНЬОМУ ХРАМІ /29./
Яка врочиста і божественна ця ніч!
Ми славимо Тебе, наш Божий Сину!
І гімн лунає голосів та свіч!
Душею я до Тебе, Боже, лину!
Пригадуємо все Твоє життя...
Приймаємо Твою безцінну жертву!
Основа Ти насущного Буття!
Без Тебе ми духовно здатні вмерти!
Приймаємо Твій хліб й Святе вино -
Велике життєдайне це Причастя!
І благодатно зцілює воно,
Душі дарує радість, Віру й Щастя!
Співаємо божественні пісні
І прославляємо Твій подвиг щиро!
І сльози щастя падають рясні!
Гартується Душа та наша Віра!
Ми вдячні, що Ти нас порятував,
Що шлях вказав безцінний та священний!
Ти благодаті вічні вдарував!
Всі Заповіти Божі незнищенні!
Прийми подяки світлі почутття!
Ми гріємось теплом Твоїх святинь!
Ти зміст і сенс предивного життя!
О, слава у віках Тобі! Амінь!
НА ЕЛЕОНСЬКІЙ ГОРІ /30./
Шматок останній рідної землі,
Яку покинув Ти і в Небеса полинув!
Ти славою Свій шлях святий встелив
І сад Діянь Твоїх, мій Боже, не загинув!
Останнє місце, де Ісус стояв,
Здолавши смерть, воскреснувши із мертвих!
Ти в небеса у величі злітав!
Ми вдячні, Боже, за Велику Жертву!
Поглянь на нас, Ісусе, з висоти!
Тебе ми любимо і Ти нас любиш!
Ти мудрістю нас щедро освятив!
Любові дивним Світлом всіх голубиш !
БЕЗМЕЖНА СЕРЕДЗЕМНА СИНЬ /31./
Безмежна середземна синь,
Як ти хвилюєш серце й душу!
Я, України-нені син,
Тобі освідчуватись мушу.
За велич й вічність я люблю,
За незбагненну дивну долю!
В тобі минуле я лювлю,
Всього ти бачила доволі…
Люблю, що бачу я тебе
У всій красі та всій могуті!
Вмістити як - тебе в себе,
Як душу з тягара розкути?
Чи подаруєш ти мені
І широчінь, і витривалість?
Твій дух моє єство змінив!
Вдаруй мені душевну радість!
І забери мою печаль
За мою рідну Батьківщину!
Дивлюсь в твою безкрайню даль...
А в хвилях бачу Україну!
ЗАХІД СОНЦЯ /32./
(на узбережжі Тель-Авіву)
Ти відсіяло цілий день,
Ну а тепер лягаєш спати.
Під звуки лагідних пісень,
Ти будеш в темряву пірнати…
М’яка та теплая вода
Тебе візьме у снів обійми…
І диво- куля золота
Всю темінь моря в себе прийме!
І чорним станеш ти на ніч,
Щоб вранці знову заяскріти,
Щоб голосний рознести клич
І день новий тоді зустріти!
Іди поспи та відпочинь
І я тихенько подрімаю...
Пірнай у середземну синь!
А я ще вечір потримаю...
КИЇВ І ЄРУСАЛИМ /33./
Подібні ви! А чим – не знаю,
Єрусалим та Київ мій?!
Хто таємницю розпізнає
І хто повірить думці тій?
Ви в пагорбах та храмах вкриті,
Єднає вас і дух Христа,
І вічності дощами вмиті
Священні дивні ви міста!
Бувало – ви в красі буяли,
Та дивували цілий світ!
А потім вщент вас руйнували!
І тліли ви у плині літ…
Та ви із згарищ повставали
І воскресали кожен раз!
Народ з неволі підіймали,
Щоб дух Свободи не загас!
СТІНА ПЛАЧУ /34./
Де сльози всі разом зібрати,
Що біля тебе пролились?
Як часу крицю подолати,
Щоб ми із вічністю злились?
Мільйони сліз ти увібрала
Стіна Жалю, Стіна Плачу,
До себе вірних ти зібрала,
Що плачуть щедро досхочу!
А чи почуєш мої сльози ,
Чи втішиш нишком ти мене?
Чи не здолають грізні грози,
Чи горе шлях мій обмине?
Чи буде десь Стіна Любові,
Наснаги й Радості Стіна?
Хай в моїм кожнім щирім слові
Лиш щастя музика луна!
ДЕ ТИ БЛУКАЄШ УКРАЇНО? /35./
Далеко я від України.
Я гість Господньої землі!
Лечу в думках на Батьківщину
На мрії рідному крилі...
Де ти блукаєш Україно,
В яких згубилася лісах?
Моя занедбана руїно,
Чому життя твоє згаса?
Чому розкаятись не хочеш
В своїх провинах та гріхах?
Слізьми залиті твої очі!
Втонула ти в словах, в словах...
Де твій Мойсей? Де той Месія,
Що порятує твій народ?
Хто доброту й любов засіє
І порятує від незгод?
Не будь гордлива, Україно!
Навколо себе подивись -
Як люд живе в усіх країнах,
Всього розумного навчись!
Навчись любові і спокуті!
Червоний бруд із себе змий!
Щоб були Богом не забуті!
І бути мудрою зумій!
ЛУКАВИЙ НЕ СПИТЬ /36./
(під час перебування на Святій землі у мене
в Києві хтось перерізав кабель телефону ?!)
Як ти не любиш тих, хто вірить
В Святого Господа Христа!
Тебе лякає наша щирість,
Як віра Божа все зроста!
Як ти лютуєш, як конаєш,
Коли живемо без гріхів!
І помсту будь-яку шукаєш,
Щоб вкоротити плин років!
Мене й родину роз’єднав ти
У найсвятіший час життя!
Бажаєш Віру ти зламати,
Сум'яття внести в почуття!
Та твоя помста є безсила!
Віра міцніша від спокус!
Господь дає могутні сили!
З любов'ю й щиро я молюсь!
Мене й родину Бог єднає!
Він вбереже від всіх тривог!
І хоч душа моя страждає,
Мене втішає любий Бог!
ПРОЩАЛЬНИЙ ВЕЧІР /37./
Прощальний вечір я провів з тобою,
Єрусалиме древній та новий!
Ще раз пройшов землею я святою.
О, як же душу ти мою змінив!
Який щасливий, що тебе побачив,
Що Господа Великого збагнув!
За все святе тобі я щиро вдячний!
Безмежно радий, що отут я був!
Могутні й величаві твої мури
Завмерли наче вічні вартові!
Здаєшся і веселим ти і хмурим,
Прадавньо сивим і цілком новим!
Та головне - ти пам’ять зберігаєш
Про всі діяння любого Христа!
Його ім’я в віках ти прославляєш
І слава з кожним днем твоя зроста!
Я ще живу святими почуттями,
Які Єрусалим в мені збудив!
Наснажений новими відкриттями!
Мене міцнішим духом ти зробив!
Повік тебе ніколи не забуду!
Зі мною будеш поруч у житті!
До щастя перемогу я здобуду!
Прошу мене, о Господи, вести!
Бувай, прощай, священний град Ісуса,
Живи в віках і Бога прославляй!
А я за тебе щиро помолюся!
Єрусалиме дивний, прощавай!
ОСТАННІЙ ДЕНЬ /38./
Прощаюся з тобою, Боже місто!
Чи ще побачу я тебе колись?
Мов найдорожче на Землі намисто,
Підносишся із храмами увись!
Мене своїм теплом святим зігріло,
Душевні сили серцю ти дало!
І хай несуть мене могутні крила
У ті краї, де щастя розцвіло…
Строкате ти у маєві прийдешнім...
Ти свято світлу пам’ять бережеш
Про всі місця Ісусові тутешні,
Ти у майбутнє з славою пливеш!
З усіх земель до тебе люди линуть
І ти в обійми кожного береш!
Не може віра Божа в нас загинуть,
Коли, Єрусалиме, ти живеш!
Тож Сонцем сяй, немов маяк яскравий,
І на шляхи щасливі направляй!
Святині всі божественного краю
Землянам вірним щиро відкривай!
ПРОЩАННЯ В НЕБЕСАХ /39./
Тебе, Земля Свята, я покидаю!
Моє велике дивне відкриття!
У небеса я чайкою злітаю,
Нове розпочинаю я життя!
Тут, вдалині від неньки-України
Збагнув величні істини Буття!
І духом сильним стану я віднині!
Ісус Христос освячує життя!
Багато буде плідної роботи!
Двохтисячний гряде Твій ювілей!
Дай сил мені всі труднощі збороти!
Не прагну я найменших привілей!
Лише прошу - мене оберігати
Від всіх спокус лукавих та гріхів!
Тебе я буду, Боже, прославляти
У течії вируючих років!
ПРИВІТ МОЯ СТРАЖДЕННА УКРАЇНО /40./
Привіт, моя стражденна Україно!
До тебе повертаюся я знов!
Як приймеш ти в обійми свого сина,
Що по світах до тебе довго йшов?
Чи ти ще й досі в ланцюгах закута?
Чи із колін пригноблених встаєш?
Чи не долає зрадницька отрута?
Як, Україно-матінко, живеш?
Чи хвора, чи здорова? Чи втомилась
Від історичних праведних змагань?
Чи вільна ще? Чи у ганьбі скорилась
Під тягарем ошуканих вагань?
Чи йдеш ти у минуле, чи в майбутнє?
Чи твій народ помер, чи ще живе?
Чи буде щось із тебе завтра путнє,
Чи у гидоті, неню, пропадеш?
Чи вибралась з червоного полону
І чи новий Чорнобиль не гряде?
Чи не готові поминальні дзвони,
Як твій народ зненацька пропаде
Від атомних вулканів всіх злостивих
Та від дніпровських бісових морів?
Чи не загинеш у смертельних зливах,
Чи в буревіях нищівних вогнів?
Як Хочу я - щоб ти жила і квітла!
Щоб мій народ не існував , а Жив !
Почуй же , Боже, щиру цю молитву:
Бажаю я – щоб мій народ ожив!
ПРОХАЄМО ПОВІДОМИТИ ПРО ДАНИЙ БЛОГ СВОЇХ ЗНАЙОМИХ, РІДНИХ ТА РОДИЧІВ!
